Куплет 1 : Я бороню ніби зіницю ока той вогонь, що дали нам ті береги, Багато хто не зберегли, коли ставили на ваги – Ті соціальні злагоди, і речі, що так дорогі, Об’єднували нас, хоча і зараз ми не вороги…
Нікого не винимо, та поки години не спинимо, далі ми плинемо, Винагороді, до відома, тих індивідумів досі не віддані, Багато чого так і лишиться невиданим, Проте нас далі буде гріти те невидиме…
В повітрі діггіді – десь блукає, прийде уві сні, Можливо навесні, але відносини тісні, Часто перевіряються перервами чи постійністю, Та головним є те, що ми із того винесли…
І куди кине нас, дивний шанс, плине час, Нікуди не дітись від того, що кличуть дисонанс, На старовинних схилах легко втратити баланс, Проте сумлінно треба відпрацювати даний містом аванс…
Приспів: Ти мене спіймай, моя мрія тліє, В полоні міста, обійму тісно, Тебе не промалюю, обійму, поцілую, Віддаю навмисно, головне, щоб не пізно…
Куплет 2: Я впевнений - досить одного погляду : помітно друга, Де наш інстинкт – початок, думки як злітна смуга, Вердикт прислуга, послухай, присвоєно даремно, І де темно - кожного зігріє полум’я підземне…
Кожен день системно псують безсовісно артерії, Краса біжутерії, без душі - лише критерії, Критично кричати, контролювати кримінал, Совість - твій трибунал, вирішує де твій фінал…
І цей сигнал двом берегам - по всьому суходолу, Тримай в руці бокал з водою - без валідолу Крокуй спокійною ходою зовсім не халатно, Твій шанс - ти в змозі скористатись ним делікатно…
Динаміка дій дивує з першого дотику, На цьому клаптику побачиш через оптику, Світло, аванс сміливіше вхопися за трос Краще додай швидкості і не програй цей крос…