Мій човен висока хвиля кидає, Вітер рве і все ламає, Мої вуста шепочуть: "Не треба", В молитві здіймаю руки до неба. Я сам серед хмар грозових, Мій човен у вихорі шквалів сліпих, Від холоду зводить руки, У небі чайки – моря круки.
Відчай у серце крадеться, Точить мужність, мужність рветься, Вуста печуть від солі, Так обоє ниють від болі. До чого плач, скигління, Помилуй, Боже, дай прозріння, Човен виведи на тиху воду І втихомир негоду.
Приспів
Знову сон мені цей сниться, Ніби я бездомна чайка-птиця, Пошли мені тишу, о щастя зоре, Та мариться вітер і море. Доле моя, мій човен самотній, Десятки очей і сотні, Кидають мене у моря безодню, Але я сильніший сьогодні.
Приспів
Я не буду назавжди ставати коритись, Буде мій човен по морю носитись, Минаючи пристань брехні, Нехай тривожні мої дні. Тривоги в обіймах ночей, І погляд ворожих недобрих очей, Та й хай безпритульною є моя доля, Але це воля!