Приспів: (2) Що наснилось мені, те пропало. Що знайшлось, те згубилось, нестало. Тіні сплять на стіні та й лишилось мені, Як знамення, це місячне гало.
Сиділи думки на моїм підвіконні, Тихий степом летіли коні, Співали двері, сміялись балкони, Дерева схиляли крони. Радісним степом бігли дороги, Котилось каміння стрімко й полого, Злітали дахи, зітхали ліси, Примарні мої кольорові сни.
Приспів
Снилось, що пахне травою, Золотом, сріблом, літом, зимою. Снилось добре, погане, Знайоме і зовсім незнане. Щось мені марило легко і тепло, Снилось про рай, а не про пекло, Ще не розтанув той світ, що наснився, З мріями злився.
Полетіли в надвечір’я, Залишили сонне пір’я, Розчинились в небі клином – Я до них полину. Сни мої мені наврочать Ще не знаю – дні чи ночі, Чорне – біле, синє – сіре, Сни мої без міри.
Приспів
Тихо заснуло і наснилось Вечірньо-ранково вмилось. Злітали дахи і будинки рожеві, А з ними дерева. Спали думки на моїм підвіконні, Степом брели стривожені коні, Тікала мрія, що в руки не датись, Ночі кінець, пора прокидатись.