жирні серця на повідках не живими словами обчіплявшись дріботять по чужих слідах на світло вітрин жерти синє зелене рябе поміж горами хламу вибирати себе камінь за каменем неонові стіни ростуть на захист холодного міста міцнішає древнє місто вавилон знов десь війна скалиться звір а з екранів убивці розпинаються про волю і мир прірви кишень очі руки колючий дріт під ясні феєрверки фестивалить пластмасовий світ ми будуємо вавилон