Если твоя совесть в розыске в другой стране, Ты можешь верить своей родине словно себе. Когда в душе пылает жар и реет гордо флаг Никто нам не поможет, но всё в наших руках. Никто из нас не думал, никто бы не поверил, Что всё хорошее не вечно и в новое время Нам сложно быть беспечными, нам ничего не видно И нам не стыдно перестать быть безобидными Так подло и внезапно словно выстрел в твою спину И не вернуться после этого в свою рутину И да, простить можно многое но посмотри Мы погибаем не снаружи, чаще изнутри. И не во Львове на Луганщине родился я. Но с детства знаю Украина - моя земля. И когда слышу вокруг, мол Москва - нам братья, Я твёрдо знаю, братья в Киеве и в Закарпатье.
Ми не Росія. Ми самостійні! Ми українці! Сильні, єдині! Якщо не второпав, повторюю ще! Від Луганська до Львова Україна понад усе! (х2)
Я бачив дивний сон, стіною захищали козаки Своїх жінок, дітей. Прокинувся все навпаки! Втрачаючи останню честь, озброєні чоловіки Ховались за спідницями, вних попереду жінки. Я бачив дивний сон, де сплять спокійно нащі матері Все тихо, мирно і домовилися бунтарі. Але нажаль все це було лише в моєму сні, Ми засинали в темряві, а прокидались у вогні. А наша Україна наче "мыльный русский сериал", Що не відомо, чи скінчиться. Хто його спродюсував? Коли вже серія остання? "Еще чуть-чуть!" Чекайте коли головних "героїв" перебьють!