Рiдна мати моя, ти ночей не доспала. I водила мене у поля край села, I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала I рушник вишиваний на щастя дала.
I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала I рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвiте росяниста дорiжка, I зеленi луги, й солов'їнi гаї, I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка, I засмученi очi хорошi твої.
I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка, I засмученi очi хорошi твої.
Я вiзьму той рушник, простелю, наче долю, В тихiм шелестi трав, в щебетаннi дiбров. I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю, I дитинство, й розлука, i вiрна любов.
I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю, I дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.