Мне рубашку мама вышивала, Как будто судьбу крестиком вела. Чтобы я легких тропинок не искала, Чтобы я всегда была приветливой. Выполняй, доченька - мама говорила, Жизни законы истины просты. Не предавай землю, что тебя взрастила, Не оставляй никого в беде.
А рубашка мамина - белая, белая, А сорочка мамина сердцу милая. А сорочка мамина согревает, Я ее к сердцу прижимаю.
Лета как будто птицы пролетают Мамочки косы дымом зацвели. И я рубашку белую вышиваю, Как вышивала матушка мне. Выполняй, доченька - мама говорила, Жизни законы истины просты.
Не предавай землю, что тебя взрастила, Не оставляй никого в беде.
А рубашка мамина - белая, белая, А сорочка мамина сердцу милая. А сорочка мамина согревает, Я ее к сердцу прижимаю.
А рубашка мамина - белая, белая, А сорочка мамина сердцу милая. А сорочка мамина согревает, Я ее к сердцу прижимаю.
А рубашка мамина - белая, белая, А сорочка мамина сердцу милая. А сорочка мамина согревает, Я ее к сердцу прижимаю.
Мені сорочку мама вишивала, Неначе долю хрестиком вела. Щоб я легких стежинок не шукала, І до людей привітною була. Виконуй, доню - мама говорила, закони божі істини прості. Не зраджуй землю, що тебе зростила, Не залишай нікого у біді.
А сорочка мамина - біла, біла, А сорочка мамина серцю мила. А сорочка мамина зігріває, Я її до серденька пригортаю.
Літа неначе птахи пролітають вже долички як квітки на весні я їм сорочку білу вишиваю, Як вишивала матінко мені. Виконуй, доню - мама говорила закони божі істини прості. Не зраджуй землю, що тебе зростила, Не залишай нікого у біді.
А сорочка мамина - біла, біла, А сорочка мамина серцю мила. А сорочка мамина зігріває, Я її до серденька пригортаю.
А сорочка мамина - біла, біла, А сорочка мамина серцю мила. А сорочка мамина зігріває, Я її до серденька пригортаю.
А сорочка мамина - біла, біла, А сорочка мамина серцю мила. А сорочка мамина зігріває, Я її до серденька пригортаю.
А сорочка мамина - біла, біла, А сорочка мамина серцю мила. А сорочка мамина зігріває, Я її до серденька пригортаю