«Лісова пісня»
Монолог Мавки
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю!
Українка Леся еще тексты
Видео
-
Монолог Мавки
Як писала Леся Українка: «Я жива, я буду вічно жити, Я в серці маю те, що не вмирає»! Образ Мавки пройшов через усе моє життя, ...
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1