Летів сред ночі, мов скажений, по степах Швидкий та хитрий козак Грицько. А коник носом заорав у бур'янах, | (x2) Заіржав – і жаба дала цицьки. |
І в'їхав Грицько буйним носом у бур'ян, Почухав всі свої болячки. До ранку треба – хоч ти встрель – у вражий стан, | А йти ж, як до Києва рачки. | (x2)
Вовки й лисиці завивали у ярах, Звіряча тічка жирувала. І наче свічка гостра шабля у руках | (x2) При світлі місяця палала. |
Він прийде у ворожий табір понад став, Вражині вклониться він низько. Та й збреше, збреше, як лукавий не брехав - | І в пастку піде враже військо. | (x2)
А після бою в люту смерть жахлива путь: Ось паля знизу в серце суне. Вам, вороги, його нізащо не збагнуть. | Він вам всміхнеться й в очі плюне. | (x2)
Якби ж ніхто не йшов за тебе в смертний герць, Тобі б, Украйно, не вціліти. Летів і дибав накарачках в люту смерть | Той, хто найбільше мусив жити. | (x2)