Ой, чого калина віти похилила? Чи багато цвіту, чи важка роса? Ой, чого ж так рано мама посивіла? А була ж у неї золота коса. Мамині безсоння, мамині тривоги Простелила доля у незнану даль. За ворота вийде, стане край дороги, В коси заплітає сивину-печаль. Стеляться тумани долами, лугами. Стеляться тумани на глибокі сни. Гей дорога дальня! Повертай до мами! Буде в її косах менше сивини.