Пригадаю ті волошки, сині квіти, Як волосся твоє ніжно пестив вітер, Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок, ніжний ранок, Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Все минуло, промайнуло, мов розлука З того часу, як сплелися наші руки Ти сподобав собі іншу - я не проти, я не проти, Тож навіщо на весілля мене просиш?
Я прийду, мов не болить мене ні трошки І врочисто принесу тобі волошки, А як будуть синьоокі в тебе діти, в тебе діти, Пригадай оті волошки - наші квіти.
Йдеш заплаканий до шлюбу, віє вітер, Він тобі за мене сльози ніжно витер, Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози, наші сльози А між нами заметілі і морози.
Пригадаю ті волошки, сині квіти, Як волосся твоє ніжно пестив вітер, Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок, ніжний ранок, Все минуло, промайнуло, мов в тумані.