Жалі мої, жалі, великії, не малі, Як маєва роса по зеленій траві. Як вітер повіє, то росоньку звіє; А моє серденько в тяжкій тузі мліє. Ой моє серденько з каменя твердого Розпукається ми з жалю великого. Червона калино, не стій над водою; Молода дівчино, жаль ми за тобою! Поставлю ти хату з твердого дерева Ой буду я в тебе кожного вечора! Поставлю ти сіни з сухої дубини, Ой буду я в тебе кожної години!