Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та ще своїй матінці не вклонилася. Кланяюсь тобі, мамо, Що будила мене рано, Більше не будеш, не будеш.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та ще свому татові не вклонилася. Кланяюсь тобі, тату, Що пускав вночі до хати, Більше не будеш, не будеш.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та ще своїй сестронці не вклонилася. Кланяюсь тобі, сестро, Що навчила косу плести, - Більше не будеш, не будеш.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та ще свому братові не вклонилася. Кланяюсь тобі, брате, Що водив хлопців до хати, Більше не будеш, не будеш.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та своїм порогам ще не вклонилася. Кланяюсь вам, пороги, Де ходили босі ноги, - Більше не будуть, не будуть.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та своїй криниці ще не вклонилася. Кланяюся, криничко, Де вмивалось біле личко, - Більше не буде, не буде.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та свому подвір'ю ще не вклонилася. Кланяюся, подвір'я, Де гулялося весілля, - Більше не буде, не буде.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та своїй калині ще не вклонилася. Кланяюся, калино, Що з дівча зросла дівчина, Більше не буде, не буде.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та своїм воротам ще не вклонилася. Кланяюсь вам, ворота, Де стояла хлопців рота, - Більше не буде, не буде.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та своїм тополям ще не вклонилася. Кланяюсь вам, тополі, Де стояли ми обоє, - Більше не будем, не будем.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла, Та своїм сусідам ще не вклонилася. Кланяюсь вам, сусіди, Говорили, що хотіли, - Більше не буде, не буде.