Сонце всміхалося у вікно але мені було все одно Ще залишилася та печаль що розпалювала жаль З памяті витру усі слова випиті мною колись до тла І запалю я усі мости що в біду мене вели
пр Запалю свічечку таку саму як я самотню Крапне віск і поплачемо із нею у безодню За всю ніч про важливе не навчилися мовчати Буде час щоб одна одній багато розказати
Тихо тягнула свою вуаль жалем пригніченая печаль Сильною бути прийшлось мені біль затримаю в собі Память свою до кінця допю все у душі заморожу Жити по-новому розпочну бо сильна я возжможу