Тихо над річкою, ніченька темная,
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.
Нічка розсипала зіроньки яснії,
Он вони в річці на дні.
Плачуть берези по той бік – сріблистії,
В темряві, наче у сні.
Що їм приснилося? – щастя улюблене,
В хвилях бурхливе життя.
Личенько дівчини ніжно голублене,
Щирі її почуття.
Місяць опівночі сходить над річкою,
Падає тінь на поля.
Весело вдвох із дівчиною вірною
Слухати спів солов’я.
* верболіз - это кустарниковое растение, его называют еще "ивник", "ракитник"
Укр.народная еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1