Нам даровані автором ролі У сценарії одного фільму, Де сюжет, як і всі, неповторний, І в той час такий як і інші. В цьому фільмі лише два героя А побічних ніколи й не буде. Бо їм байдуже, що там говорять Бо ж в коханні переможців не судять.
Приспів: Два героя забутої драми, Що шукали кохання в пітьмі, Що по своєму, фільми, знімали, За мотивами авторських слів. Зачекай, не спіши, зупинися, Цей момент зафіксуй, як стоп-кадр… Де наші душі до неба відкриті До кохання відкриті серця...
Можливо, кимось писані ролі, Нам не зовсім пасує зіграти. Та хіба ж в цьому світі хтось зможе, За нас краще павдивішграти?! Витри сльози — вони бутафорні, Наберися життєвої грації... Хай і граєм погано ми ролі Та кохаємо щиро й по справжньому.
Два героя забутої драми, Що шукали кохання в пітьмі, Що по своєму, фільми, знімали, За мотивами авторських слів. Зачекай, не спіши, зупинися, Цей момент, зафіксуй, як стоп-кадр… Де наші душі до небі відкриті До кохання відкриті серця...
Та, в житті ми просто актори, І за нас хтось сценарії пише. А ми граємо, любим, говорим Що напишуть глухі сценаристи. Та попрошу в них ставши над морем: \"Ну якщо ж цей сценарій писали ви, Пообіцяйте що наші герої В кінці лишаться щасливими...
Ті герої забутої драми, Що шукали кохання в пітьмі, Що по своєму, фільми, знімали, За мотивами авторських слів. Зачекай, не спіши, зупинися, Цей момент зафіксуй, як стоп-кадр… Де наші душі до небі відкриті До кохання відкриті тіла...