Ой не знав козак, ой не знав Супрун, А як славоньки зажити, Гей, зібрав військо славне запорізьке Та й пішов він орду бити. Ой у неділю рано-пораненьку Супрун із ордою стявся, А в понеділок, в обідню годину, Сам в неволеньку попався. "Ох і ти, козаче, козаче Супруне! А де ж твої воронії коні?" - "Гей, мої коні в хана на припоні, Сам я, молодий, у неволі. Ох і виведіте мене, виведіте На Савур-могилу, Гей, нехай стану, гляну-подивлюся Я на мою Україну. Я з тої могили видно всі країни, Сиз орел літає, Гей, стоїть військо славне запорозьке Та, як мак, процвітає!"