Дорога додому – це явище надособливе, коли у навушниках грає Pink Floyd чи Nirvana, і ти відчуваєш всім тілом, що справді щаслива: ще кілька хвилин – і тебе зустрічатиме мама.
Забуті пейзажі відкрила тривала завіса. Знайомі обличчя… Здається, минули століття. Ведуть кілометри під музику сонного лісу – ти їдеш туди, де пропахло чорницею літо.
Де тиха вода віддзеркалює синяву неба, і вперше несміло тобі подарована квітка, і, наче закохані, з вітром шепочуться верби, де срібні тумани і де ти буваєш так рідко…
І скільки доріг прокладе у житті твоїм доля, коротких і довгих, приємних і ні, – невідомо. Їх пам'ять зітре, як актор – давно зіграні ролі, але не забудь ту єдину дорогу додому!