Звикнути важко до болю у скронях, Втримати тепло у холодних долонях, Я знаю про ціну свого життя і власних слів, Як добре що хоч хтось мене хоч трохи зрозумів. Ви можете читати між словами та рядками, В листах своїх ділитися чужими почуттями, І тисячі хвилин шукати щастя в пустоті, В великому коханні чи в безглуздому житті.
Сміюся до сліз….. Плачу до сміху……
Вивчити важко де свій, де чужий, Хоч сам не збагнув ще, хто ти такий, У тебе є світло і стежка в тунелі, Та важко знайти ці омріяні двері. Ви бачили мене і мали змогу мене чути, Ви дотиком очей могли мене в собі відчути, Чому ми такі різні і між нами стільки стін, Невже ви так злякались руйнівних солодких змін??!