Такий довгий день,
Ти за собою волочиш валізу сумних ідей.
Хтось говорить пусті слова,
Тебе нагружає і мусиш сказати: «Мене нема».
Раз, два, три, чотири я починаю жити в ефірі радіо,
Радості хвиля мене накриває,
Що ти мене чуєш і відчуваєш радує.
Але рамки формату не дозволяють
Прямо сказати, що я насправді думаю.
Слова відповідні та тобі не потрібні
Застрягли у горлі, нові на ходу видумую.
Амон Ра-ра-ра-ра-радіо, радіо, Амон Ра
Сонце мене наповняє,
І те, що я вчора тобі говорила згадую.
Далі від світу відкрита для думки,
Я на хвилину стаю за лаштунки спокою.
Та прихована сила неймовірно красива,
Наче гра у мовчанку, із першим акордом притягує.
Я на радіохвилі у прямому ефірі,
Щось умовне й таємне у нашій розмові вгадую.
Амон Ра-ра-ра-ра-радіо, радіо, Амон Ра
Хвилями ФМ проникаю я,
прокрадаюсь я в голову твою…
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1