Такий довгий день, Ти за собою волочиш валізу сумних ідей. Хтось говорить пусті слова, Тебе нагружає і мусиш сказати: «Мене нема». Раз, два, три, чотири я починаю жити в ефірі радіо, Радості хвиля мене накриває, Що ти мене чуєш і відчуваєш радує. Але рамки формату не дозволяють Прямо сказати, що я насправді думаю. Слова відповідні та тобі не потрібні Застрягли у горлі, нові на ходу видумую.
Амон Ра-ра-ра-ра-радіо, радіо, Амон Ра
Сонце мене наповняє, І те, що я вчора тобі говорила згадую. Далі від світу відкрита для думки, Я на хвилину стаю за лаштунки спокою. Та прихована сила неймовірно красива, Наче гра у мовчанку, із першим акордом притягує. Я на радіохвилі у прямому ефірі, Щось умовне й таємне у нашій розмові вгадую.
Амон Ра-ра-ра-ра-радіо, радіо, Амон Ра
Хвилями ФМ проникаю я, прокрадаюсь я в голову твою…