Простоволоса й боса гейра-гойра ти стоїш на вітрі з ароматом помаранчів довкола землі світяться вигнанчі вуста самі про себе шепчуть вірш
Я знаю ти придумала себе сама І вийшла за поріг тісного раю і ангели збираються в зграю щоби тебе від злого захистить
Там де ти стоїш сама, там нікого ще нема Тільки янголи літають а попереду зима Підніми свою тонку руку, ніжну і легку і злетять міста із пустельного піску
А ти не хочеш повертатися туди де голос люблячий прокинутись благає життя теперішнє й тутешнє — сон без краю тебе уже ніхто не зможе розбудить