У п’ятницю зранку ти вийшов з в’язниці. Сонце палюче ріже зіниці. Неперерізане горло і цілі вени – Жовте мальборо в тебе в кишені. Ти приходиш додому й лягаєш в ліжко, Бог в казино розставляє фішки – Тобі випала фішка поспати, а казимиру – мазати чорні квадрати.
І постійно сняться вірші мені, Ці чорні янголи твого імені, Вони кричать: \" До зброї! До зброї!\" Я завтра маю виступ у Львові, На моєму ліжку... краплі твоєї крові.
Писати для тебе слова почерствілі – Це наче ховати кулі у тілі. Ти хотів мене зробити щасливою, І коли поцілунки кінчалися зливою, Я тебе цілувала просто у серце, І сліди поцілунків ти не можеш стерти. Без тебе сиджу у рюмці й бокалі, В мене купа віршів і нерви зі сталі.
І постійно сняться вірші мені, Ці чорні янголи твого імені, Вони кричать: \" До зброї! До зброї!\" Я завтра маю виступ у Львові, На моєму ліжку... краплі твоєї крові.
Вірші про тебе – для мене молитви, Знаю, талант не можна пропити, Не можна піти, як теща під лід, Коли у тебе СНІД.