чим ближче до півночі, тим голосніше шурхотить кохання по конвертах розкладене не вмерло, бідне стало голосніше снігу
мармуровий бог мій сам щодня вмирає а відтак народжується новим важко так із цим, Марено поки звикнеш, поки виростиш
а ти спи собі сам ти спи собі сам як не можеш, як не хочеш а ти спи собі сам ти спи собі сам як не можеш, як не хочеш
так важко так із цим так важко так із цим, Марено поки звикнеш, поки виростиш а тут ще й ближче до півночі його слина зачала пахнути слиною ска-а... (скандинавської квітки) сам того боявся, чи ж помітив зустрічаємося кожну тринадцяту годину повільно дивляться очі мармурового бога чи ж то не він - одна із тіней
а ти спи собі сам ти спи собі сам як не можеш, як не хочеш а ти спи собі сам ти спи собі сам як не можеш, як не хочеш мене
коли спиш с тобою то можна поряпатись об ікони що навколо мармурове коло мармуровий боже тікай тікай тікай залишай то не рай, тут не безпечно бо палає простирадло лише мертві лелеки на сніданок і все марно колотити по твоїй скроні тож я сплю собі сам
а ти спи собі сам ти спи собі сам як не можеш, як не хочеш а ти спи собі сам ти спи собі сам як не можеш, як не хочеш мене