Мій перший мармуровий бог (А ты спи собi сам) (2sleepy view)
Чим ближче до півночі, тим голосніше. Шурхотить кохання по конвертах розкладене. Не вмерло, бідне. Стало голосніше снігу. Мармуровий бог мій сам щодня вмирає, А відтак народжується новим. Важко так із цим, марено. Поки звикнеш, поки виростиш. А ти спи собі сам, ти спи собі сам, Як не можеш, як не хочеш. А ти спи собі сам, ти спи собі сам, Як не можеш, як не хочеш мене. Так важко так із цим, марено. поки звикнеш, поки виростиш, А тут ще й ближче до півночі Його слина зачала пахнути слиною Скандинавської квітки. Сам того боявся. Чи ж помітив? Зустрічаємося кожну тринадцяту годину. Повільно дивляться очі мармурового бога. Чи ж то не він одна із тіней? А ти спи собі сам, ти спи собі сам. Коли спиш с тобою, То можна поряпатись об ікони, Що навколо. Мармурове коло. Мармуровий боже, тікай, тікай, тікай, залишай. То не рай, там не безпечно, Бо палає простирадло. Лише мертві лелеки на сніданок І все марно колотити по твоїй скроні, Тож я сплю собі сам. А ти спи собі сам, ти спи собі сам, Як не можеш, як не хочеш.