Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люди, що відпочинуть, А я дивлюся... і серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце відпочиває.
Чорніє поле, і гай, і гори, На синє небо виходить зоря. Ой зоре! зоре! – і сльози кануть. Чи зійшла вже на Україні? Чи очі карі тебе шукають На небі синім? Чи забувають? Коли забули, бодай заснули, Про мою доленьку щоб і не чули.