Коли на волю проситься сльоза, Зника останній промінець надії, Коли душа від болю зарида, Ти притулись до серденька Марії. (ост 2 рядки – 2)
Згадай, якого болю завдава їй Пригнічена гріхом черства людина, Стікають сльози з безсилених очей, Бо через нас розп’яли її сина. Стікають сльози з безсилених очей, Бо я і ти розп’яли її сина.
Як прокрадеться сором, мучитиме страх, Наважся хоч би поглядом зустрітись. Ти не побачиш докору в очах, Лиш мама може так тебе любити. (ост 2 рядки – 2)
Відтоді як повстав гріх на любов Людина прагне в світі панувати, Якщо ти хочеш бути так, як Бог – Навчися так любити і прощати. (ост 2 рядки – 2)