Уявляти твоє запатлане волосся Ми вперше цього літа під дощем й здалося Босоніж по тротуарах через сонне місто Я цілую твої родимки і в серці тісно
Не знаходжу більше слів а ти в пітьмі знаходиш Мої губи навпомацки пальцем проводиш По найтонших моїх струнах вибухаю сонцем Світ міліє коли поруч ти аби надовше
Я твій Я твій Зацілований до смерті Але живий Я твій Я твій Відпускай мене тримаючи у космос пустий
ціла ніч попереду, підвіконники й дощ нам співають і хочеться відірватись від площ і розтанути в краплях в піднебесних краях твої плечі в обіймах моїх але як розказати тобі як повітря зникає коли твій телефон все не відповідає й де на цілій планеті відшукати те місце де без тебе було б мені добре та звісно
приспів
уявляти твої такі турботливі пальці коли ти моїх губ ними ніжно торкаєшся серед сотень імен твоє на доторк впізнаю телефонуй частіше тут на тебе чекають