У цього моря такий колір, як твого будинку номер. Я би приїхав, але мій ровер Ще не вигадали, не зібрали, не побудували шлях. Цей цвях тримає дах невдах. У цього моря такий подих, як до очей долоні дотик, А море темне, зовсім як твій поверх. Але сьогодні - не тоді, і зараз я не я… Ще одна з маленьких трагедій ще одного дня.
Все тече… Я гадав, Що ти лише вода. Все тече згори вниз, Все мине колись.
Сиджу на березі живий-здоровий, справи шито-крито. Ніяк не здогадатись, що мого туза побито, Що днями якось я піду горами, Ляжу знаком оклику, слідами напишу теж сааме. Жив-був, був-жив, не притягався, не служив. Злітав одного разу, але сам розібрав той пазл, Розірвав малюнок, зруйнував будинок, підняв якір я… Ще одна з маленьких трагедій ще одного дня.
Все тече… Я гадав, Що ти лише вода. Все тече згори вниз, Все мине колись.
І як у кожній казці все закінчується добре: Всі герої живуть до смерті, на сніданок – хлоп'я, На вечерю – мило, чужі трагедії, Він, вона, вони, все просто, як аз-букі-вєді. А я тоді пішов від моря, живий-здоровий, шито-крито Отримало давно минуле своє мито. Не вигадавши ровера нікому не збудувати шлях…
Цей цвях тримає дах. Все тече… Я гадав, Що ти лише вода. Все тече згори вниз, Все мине колись.