Що зранку прокинусь, то згадаю про неї – красуню таку милу, гарну і вродливу. Що вдень, де б не був, то я бачу її у вітринах Великих та шикарних магазинів. Що вечора я постійно по стінах Малюю цю дівчину – вона моя єдина, Бо для мене і серця мого вона звірятко миле...
Вона змія, моя мамо. Збережи мене від неї... Вона змія, моя мамо. Забери мене від неї...
Я не сплю, бо я бачу країну, де сходить сонце, Що світить у вікна кімнати. Там, у країні віршів, на горі Фудзіямі, Де вітер, де скелі і птахи, Там, де кінчається все і починається нове життя І нове свято, там мусила бути і ти...
Вона змія, моя мамо. Збережи мене від неї... Вона змія, моя мамо. Забери мене від неї...