Ох, як люблю, ох, як люблю ті наші гори, Де по лісах гуля леґінь. Шумить потік там край діброви, У них прожив там двадцять літ. А в ту пору, а в ту пору, як лютий ворог По селах розбривсь, Гуляємо собі по лісах, Як гуляв Довбуш ще колись.
Гей же гу, гей же гу-гу! Гей же га, гей же га-га! Жиймо ще поки час! Бо хто з нас відгада?
І стали нам, і стали нам ті наші гори Твердинею в лютий час, А віковічні темні бори Від ворогів хоронять нас. А як здобудемо, здобудем Україну, То гори все шумітимуть, Тут бились наші партизани, Що влили пімсту в нашу грудь.
Гей же гу, гей же гу-гу! Гей же га, гей же га-га! Жиймо ще поки час! Бо хто зна?..
Гей же гу, гей же гу-гу! Гей же га, гей же га-га! Жиймо ще поки час! Бо хто з нас відгада?