Ранок. Я йду по зачовганих сходах під’їзду. Донизу мармизу суну на двір. До рота повітря у повний подих. Я знову побачу день, що проходить. Натовп ритмічно спішить по роботах. Година пік, як базар по суботах. А я йду і пасу довгі ноги дівочі – Темні, засмаглі. О-у, я її хочу! Як добре собакам – човпуться у квітах, Автобус цілує бампер авто. В подвір’ї гасають застужені діти, А я собі пру і мені все одно.
А я так хотіла собі мати крила – Далеко літати. Високо літати за гори у небо, Щоб зорі дістати.
Пісок у сандалях на босу ногу, Плеєр настукує ритми в дорогу. Вже вечір і сонце доходить до краю, А я собі йду. А куди йду? Не знаю. Дим цигарок та запах бензину, Закохані пари спішать у кіно, Зявилися хмари. Мабуть, буде злива, А я собі пру і мені все одно. А я так хотіла собі мати крила – Далеко літати. Високо літати за гори у небо, Щоб зорі дістати.