Признаюсь пошепки: Я більше не дивлюсь на перехожих. У небі сплять зірки, І серед них одна. А знаєш, все-таки Ми різні, але чимось дуже схожі: У неї є думки, у мене є вона.
Приспів:
Як довго я шукав, А ти дивилася на мене з неба. Як довго я шукав, Бо тільки твого блиску мені треба.
Принеси мені Ілюзій з того боку небокраю. Там з іншими людьми Обертаєш світ. Хто тобі вони? Або знаєш, я не заважаю, Між нами тільки сни І більше сотні літ.
Приспів.
Як довго я шукав, А ти дивилася на мене з неба. Як довго я шукав, Бо тільки твого блиску мені треба. Як довго я хотів Та так і не зумів тебе зловити… Залишилось одне - Навчитися без тебе далі жити…