Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є? Хто нам жити в цьому світі не дає? Зірвем шаблю, вхопим списа, Кониченьку гучно свиснем, А Вкраїні хай зозуленька кує!
Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є? Чом меди в нас п’ються, ллються ручаєм? На краю хмільного поля Тільки мріє наша доля, А над краєм чорний ворон виграє.
Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є? Чом добро своє і силу роздаєм? Вороги нам тешуть гарно Як би нам слухняним ярма, Ну а ми полову радісно жуєм.
Гей, піднімемось на поклик, На дзвінкий, Адже ми усі від роду козаки, Потанцюй же, пане враже, Як тобі козак накаже, А зозуля хай кує нам віки!
Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є? Хто нам жити в цьому світі не дає? Зірвем шаблю, вхопим списа, Кониченька гучно свиснем, А Вкраїні хай зозуленька кує!