21 грам моєї душі Невагомість розкладена на обличчя і вулиці Атоми щастя і як вийде тобі Забігай якось в гості, поділюся й не зчуєшся Як розкаюся я у словах ще не сказаних І як правда моя стане світлом вечірнім Стали іншими ті, з ким хотів та не склалося І історія наша все по колу й не вірю я Що на поверхні спокійніше ніж на дні Запам’ятай ці дивні і бентежні дні... Випадкові авто зблиски світла фіксують Легкий щем відчуття ніби я це не я Ніби просто мозаїка з музики й років Ніби ти стала скраю і нема вороття Й перехрестя столичні кличуть ночами й спокій Розкладаєш на атоми щастя життя Стали іншими ті, з ким хотів та не склалось Все по колу й по колу... і не вірю їм я Що на поверхні спокійніше ніж на дні Запам’ятай ці дивні і бентежні дні... Білі стіни як сканером бачу крізь і немає Тої легкості й чаю на двох на даху Зупиняємо перші таксі і тікаємо Десь подалі від всього й я ніяк не прийму... Що на поверхні спокійніше ніж на дні Запам’ятай ці дивні і бентежні дні...