Не давай йому говорити більше, Не давай йому говорити ліпше, Не давай йому... ще крок і тебе нема... Не давай йому номери телефонів, Не давай йому, хай до бога дзвонить, І питає в нього – де ж ти, ну де ж ти живеш... Не давай йому себе розпізнати, А то я помру... моя ревність вата Стане в горлі і его моє стане болем твоїм...
Его моє... Болем твоїм...
Не тікай коли мене десь зустрічаєш, Просто посміхнись і не треба чаю, Хай твоє "привіт" буде щастям моїм на день... І коли ти з ним ваші спільні проблеми, Це вже інший світ, ну а що зараз в мене, Я живу і щодня проклинаю помилки свої... Не давай йому себе розпізнати, А то я помру... моя ревність вата Стане в горлі і его моє стане болем твоїм...
Его моє... Болем твоїм...
Вся ця лірика слів не турбує до часу, Поки сам ти не став від поразок нещасним, І банальність колись стала побутом й святом твоїм... Але ти зупинись... залиш ці сльози на завтра, Сьогодні сонячний день і варто щось розпочати Десь на цих вулицях тихо гуляє щастя твоє...