Вагомі слова виростають у речення, А будь-що серйозне в смішне заперечення, Тебе вириває від сірості буднів, Проблеми присплять, але завтра розбудять. Боротися мовчки, щоб заплакати вголос, Твоя демократія не рахує твій голос, Ці стіни все чують і в мене на завтра Лишилось так мало – моя терпка правда
Хвилюється віття дерев Корінням вростаючи в небо Коли не лишається вибору Я знову тікаю в себе
Вбий в мені раба системи, гвинтика в машині, елемента схеми контрольним пострілом звільни мою душу переступивши страх і табу непорушні слухай, не відмовляйся чути природа кличе сильних і я не хочу бути приреченим на рух від точки до точки знаєш як воно здихати мовчки!
Сім’я виростає з твоєї самотності, Як ти виростаєш з пафосу й гордості, Роки позбавляють сміху і щирості, Коли музика стає лиш тільки фоном для фальшивості. Кредити твої розбігаються в часі, Мрії стають неживі і пластмасові, Твоя половинка як мішень для агресій, Відпочити б від себе, хвилин хоча б на десять.
Замініть мені волю й свободу грошима, Пообіцяйте щасливе майбутнє за плечима, Розкажіть про любов, про терпіння і муки, Про ще гірші ситуації й опущені руки. Я послухаю вас як в чергове, як завжди, Ви всім окрім себе розкажете правду. Замінивши життя на шаблони й макети, Ви чекаєте гордо гламурної смерті.