Сам собі, на три четверті зовсім сам, Завтра тут, завтра всім, а сьогодні там, Де заплющені очі ловлять твої сліди, Я злякався тебе, я злякався себе в талих водах весни… Ти собі, ти собі, ти собі як завжди, В парку десь між деревами кличеш у сни, Я не вірю ні Фрейду, ні богу, ні навіть собі, Просто вище не можу і .. мабуть ми вже не ті…
Ми…есемески до бога… Ми.. з світу явно не цього.. Ми…есемески до бога… Від бога.. До бога.. Від бога.. Ми…з світу явно не цього…
Сам собі, на три четверті не здаюсь… Скільки сонця потрібно нам щоб з’явився пульс?.. Рикошетом від погляду твого під ноги я впав, Я колючий мов кактус й не рівня твоїм квіткам… Ти собі, ти собі, ти собі відпускай… Всіх, хто мріє з тобою втекти за край, У пустелях моїх не було і не буде зв’язку, Не стріляй мені в очі – в ікону холодну свою…
Ми…есемески до бога… Ми.. з світу явно не цього.. Ми…есемески до бога… Від бога.. До бога.. Від бога.. Ми…з світу явно не цього…
Сам собі, на три четверті у вогні… Я не вірив екранам. Я вірив тільки тобі, Дві деталі між іншим. – це кров твоя й аромат, Ти завжди ніби поруч, та все ж тебе тут нема…
Ми…есемески до бога… Ми.. з світу явно не цього.. Ми…есемески до бога… Від бога.. До бога.. Від бога.. Ми…з світу явно не цього…