Він не схожий на інших, одягається яскраво, Він не слухає хіп-хоп, його тошнить від металу, Вона звикає не дивитись правді в її очі, Коли за мить до падіння зупинитися хоче. Йому давно не імпонують голубі екрани, Він любить СКА, його життя – елітні сорти плану... Вона не носить в своїй сумці дзеркало і пудру, Вона не любить "чілі пепперс" і від людей їй вічно нудно...
Приспів: Закриваєш очі... Відкриваєш серце... Впускаєш в себе сонце... В себе сонце... Відкриваєш серце... Впускаєш в себе сонце... Впускаєш в себе...
Вона знайшла себе. Треш – її життя і культура, Вона себе продає, її малюють з натури, Вона сама себе крутить. Снує свій кокон ретельно, І щиро вірить у те, що скоро буде метелик... А він у офісі нишком збирає факти і фото, Кидає справно в копілку. Усе життя – це робота. І кожен день і щороку пуста квартира і стіни, І все, що є це надія на "контакт" і мобільний...
Приспів
Йому здається, що формати вбивають все навколо, Вона гордиться тим, що має стільки друзів і п’є колу... Йому давно не п’ятнадцять, але він любить подуріти, Її старі, дешеві кеди виглядають сердито... На її тілі більше пірсингу ніж чистої поверхні, Він любить фільми, гуру сексу і жартує дотепно... Мені здається я їх бачив всіх колись у цьому світі, Ми виростаємо, та все ж ті самі нерозумні діти...