Луцьк – Париж. Немає рейсу... все те ж... Привіт всім жителям мережі без меж, Мої слова на вагу золота, Мої слова липкі, як смола. Ми зустрічали ранки й вечори, Співали під гітари якось пізно восени, На правду проміняли свої кеди і пішли, Ти чуєш нас, а отже ми на спільній частоті... І спільні вулиці, кав’ярні і слова, Номери будинків, і брехня немов халва, Місяці в календарях відбивають ритм, Зупинися час! Зупинися мить!..
Приспів: Послухай... як дихає земля... Послухай... це країна твоя...
Ти мовчиш... на англійській, все те ж. Жовта преса бреше як завжди без меж, Дочекався п’ятниці, просто вихідні, Місяць в небі блакитному вночі. Заспокой мене, нескурена трава. Затихни телефон, станьте в горлі слова, Я буду роздивлятися фото з давніх літ, Я буду роздивлятись як засинає світ... Луцьк – Париж, у нас метро нема, та все ж... Привіт вам всім, хто в небо дивиться без меж, Місяці в календарях відбивають ритм, Зупинися час! Зупинися мить!..