Запам’ятай ці очі, запам’ятай ці руки, Фіксуй обличчя наші поки поруч я… Усе мине, ти дівчинко мене послухай, Коли мовчиш, то чуєш як летить життя… І прощавай, можливо, завтрішні новини, Тобі розкажуть як я дивно десь пішов, А ми були, ми знали наші дні скінченні, І мов рекламний ролик зліплена любов…
Короткі дні, ще довші очі, Кричать тобі у мокрі очі, Що завтра буде вже не те… Пусте.. пусте… А я пробачу.. все пробачу… Бо я живу ти досі плачеш… Твоє сьогодні вже не те… Пусте.. пусте…
Ти знаєш більше ніж я доріг і вулиць, Ти любиш каву. Запахи приємні й час, А я на смак відчув лиш те, чого торкнувся, Я відчував, що сильний дивлячись на вас. І прощавай, можливо, завтрішні новини, Не принесуть тепла із півдня. Тільки сніг… А ми були, ми знали. Вірили й любили… Ти можеш більше, я ж себе знайти не зміг…