Чорної шкіри без просвіту ніч Погляди пильні з далекого степу Сонце зійшло й світло від зір Мовчки погасло і в грудях затерпло В розвідку я не візьму твоїх чар Ніжність моя у листах розгубилась Нам є що нести на свободи вівтар Нам є ще за кого тут битись
Димлять тривожно горизонти Чи зійде сонце завтра нам То не гримить, то з серця фронту Летять сини згорьованим батькам.
Іскрилось життя і погляди дикі З пустих магазинів і битих вітрин Нам соромно бачити сонячне літо Ковтаючи біль і гіркий анальгін
Обличчя смугляві під сонцем пекучим І ти постаріла за декілька днів Коли повернуся підем гостювати До чистих небес і нестримних вітрів… А поки до сну як до вічності пішки І десь недалеко гудуть літаки Збираю до купи й складаю у вірші Найкращі слова що не чула їх ти…