Коли невипита кава і недописаний текст Пластмасові грати твій вічний протест І за стіною сусіди про щось так тихо мовчать Летять будильники в стелю, думки під ноги летять Не алкогольне сп’яніння, ні емоційний передоз Від твоїх смс я впадаю в коматоз А рука так і тягнеться зробити дзвінок У бога знову зайнято і я до нервів промок...
Чуєш небо, я живий! Я так невчасно народився знаю Я бачу світ, а він такий Чи я дійду чи дотягну до краю?!
Коли загублені душі й механічні тіла Ми шукаємо золото там де сталь тверда І я мав все крім любові а вона була так близько Я був впевнений встигну – пробки й на вулицях слизько Не алкогольне сп’яніння ні емоційний передоз Від твоїх смс я впадаю в коматоз А рука так і тягнеться зробити дзвінок У бога знову зайнято і я до нервів промок...
Я майже звик до тебе й твого світла І босими ногами по ранішніх зірках Коли втрачаєш все лишається надія Що кожен фініш стартом обернеться й тільки так