Ледве чутними кроками в місто прийшла зима, Засипаючи лінії вулиць, дороги й проблеми вчорашні... Неважливо, що було до цього.. навпено і я Так багато надій покладаю на те, що зі мною не сталось... Засипаючи снігом невинним як спогаді ті Від яких досьогодні тепло у мені десь жевріє... - Розгубити себе це так легко, знайти - зовсім ні... Може в році новому, нарешті, і я .. щось зумію?..
І неважливо де ти є ... І неважливо ким ти є... Я знаю, що тобі сказати!..
Не подумайте ніби в мені говорить якась заспана дитячість, але як і колись - я люблю це святкове тепло.. - в колі рідних, з ароматами цитрусових, шоколаду і ялинки - в старих, але від того не менш гарних іграшках ... О так, - це змушує мене усміхатися, говорити такі наївні слова і забувати про все дурне, що трапилося зі мною за рік. Можливо, це просто ігри з датами в календарі, але нехай це буде моя нова, невелика відправна точка, з якої я вчергове спробую робити цей світ кращим. Якщо не для всіх, так хоча б для тих, хто поруч. З святом Вас всіх... знаних і не знаних!.. Бережіть тих, кого ви любите і не забувайте лишати в собі хоч трошки місця для сьогоднішнього святкового тепла!..
Найкраще Разом
Тепер він в тебе засинає просто на руках, А ти гамуєш біль його і втому, Перевернулася сторінка у його очах... Тепер він повертається до тебе як додому. І як би там не було, але цілий білий світ, Квітками запашними ліг додолу, Попереду життя, позаду запал юних літ, Від радості з очей стираєш воду ...
І щоб б там не було, Найкраще разом ...
А я напевне пам'ятаю більше але все ж, Про все згадати майже неможливо, Ти мабуть про минуле наше не забувся теж, По сміх і гнів емоцій днів примхливих... Тепер ти в неї засинаєш просто на руках, Вона дарує все, що тобі треба... Попереду життя, і у найважчих днях В долонях ти принось їй трошки неба ....