Ой туман яром, пшениченька ланом, в долині овес... Моїм словам ти більше не маєш віри, В долині овес... Та не по правді ж, молодий козаче, зо мною живеш. Зо мною живеш... А як прийде вечір, щей тьомная ж ночка до другої йдеш. До другої йдеш... А до мене стиха, стиха потихеньку голос подаєш. Голос подаєш... Обсади ж ти, мила, моя чорнобрива, черешнею двір. Черешнею двір... Щоб вітер не заходив, ой щоб не заносив голосочок твій. Голосочок твій... А я вже садила, часто й поливала, не приймається. Не приймається... А уже ж наше вірне женихання все й минається.