І якого чорта, Боже, Ти послав мені ту пару? За яку таку провину вниз послав на мене кару? Та ж не винен я, що характером не вийшов, Що дратую щохвилини через будь яку дрібничку. Взяв і випустив із рук оту гарнесеньку сеничку, Полетіла геть, холєра сизокрила, Ну й літай собі, аж поки не обскубаються крила, Я ж любив тебе. Я ж любив тебе, я ж любив тебе усюди, На канапі, біля річки, най розкажуть тобі люди, Який вигляд в нас тоді був, то є справді супер “movie” – Якісне, веселе, трохи мокре, але добре Добре було? А ти забула, Ну і добре, я ж не винен, що ти трохи не відчула. Добре! В пісні приспів зараз буде Перстень золотий. Я злий
Тіло, тіло, тіло, твоє тіло не згоріло. Не згоріло в моїм серці, як на диво – не згоріло. Але вії твої, очі, що колись світились вночі