Ти ж не роби мені боляче, я Тебе дуже прошу. Цей орган в грудях ліворуч він уже трохи поношений І йому вже подобалось бути дещо спустошеним Не відчувати провини в будь-якому відношенні. Боже мій, що це я знову зараз прошу пробачення? – Я просто був не готовий (знову) Тебе побачити! Редагувати спогади про втрачене і страчене Переживати те, що вже давно не мало значення би Здавалося би, ми розв’язали наш вузол. Колишні наші друзі – це тепер лиш Твої друзі. Я ж встановив пріоритети поки в користь музики Як головний архітектор нашого світу ілюзій. Авторитетно заявляю – почуття вже здохли! Ромашки, ті що падали з вікна – давно вже всохли. Я, може десь і жалію, що розпочав ось ці соплі. Ховаю очі свої у свої темні біноклі.
А в мене для Тебе напевно немає нічого, Лиш кілька сторінок із зошита, напівпустого, Написаних моїх слів, а в них нічого такого Хоч в Тебе для мене напевно немає і того.
Де ти, з ким ти, як тривають твої справи, Не питаю, бо признаюсь – мені майже не цікаво стало моніторити, все те, на що ти маєш право І твоїх нових режисерів, тебе, як вистави. Усі казали – що ми схожі наче брат і сестра Всі намагались докопатися до мого нутра Крізь тебе, чи попри тебе будуючи піраміди Тепер вже моє нутро ще гірше від цианіду І напевно мені одному до кінця відомо – Там де ти ставила крапки – я виправляв їх на коми, Аби попри всі закони переступати кордони проведені тобою, а ти піддавалася цьому! А в основному винен я у наших переломах Я визнавав це тоді і визнаю це потому. Не все поміститься в зошит, дещо залишу альбомам. Автор побажав залишитись невідомим.
А в мене для Тебе напевно немає нічого, Лиш кілька сторінок із зошита, напівпустого, Написаних моїх слів, а в них нічого такого Хоч в Тебе для мене напевно немає і того. ____________ franyk.com.ua ____________