Я гуляв тоді по центру сам, Біля ратуші сиділи лише одні бабульки, Я зустрів тебе, ти побачила мене, Я одразу усвідомив, шо ти моя зозулька.
Течуть з рота слюньки,губами роблю бульки, Так потрібно увагу твою привертати, Хочеш я тобі надувну подарю кульку, Ти дивись яка красива, будеш третю мати.
Ти в короткій спідниці, на високих підборах, Зара, почекай, я впаду тобі на вуха, Не морозь мене, їдем разом на море, Ти прікінь, я хожу в зал, і качаю біцуху.
І не важно шо її взагалі ше не видно, То не є суттєвим і не саме главне в жизні, Будь зозулькою моєю і на тому всі діла, Будь зі мною ласкавою, але не будь капризна.
Я за тобою ходити буду наче тінь, Ти сто відсотків найкраща з усіх моїх видінь, Буду пахати як кінь, дарувати подарунки, І життя стане насиченим яскравим візерунком.
Шо це в тебе за сумка? Часом не Луї Віттон? Якшо ти будеш зі мною - матимеш таких вагон. Фешн вік - не твій рівень, нова сукня від Гуччі, Соковиті твої губи, ніби в Моніки Белуччі.
Ми візьмемось за ручку, ніби справжня пара. Ми пройдемося гордо, і напевно недаром Від твоєї краси я застиг у ступорі, Ти мені важлива як скарби для Купера.
І всі люди купами будуть тихо заздрити, Ми наші відносини збудуємо пазлами. Ніхто не буде влазити, долий собі мартіні, Я краще вип*ю соку, я тобою п*янію.
Я боротимусь за тебе, я приймаю твій виклик, Я міг би зупинитись, але це не той випадок, Кричати не криками, мовчати по-тихому З тобою про любов. Я паходу ше вихований.
Твоя фігура для Вікторії Сікрет, Вона відбирає дихання - кличте лікаря. Чаруєш сміхом і манерою розмови, Ти повір мені, зозулька, в нас усе буде кльово.
Сонця промінь ранковий принесе новий день, Ми втечемо туди, де немає людей, Де все буде окей, я і ти на край світу, Я ніколи і нікому не віддам тебе в обіду.
Готуватимеш обіди, я сніданки і ввечері, ми з тобою заживем, перемотуємо серії, А час тоді покаже чого слід чекати нам, І все почалося з того, шо гуляв по центру сам.