Я так старався бути сильним, загартовував свій розум Якось байдуже було на тих, хто крутить своїм носом Я читав обличчя всіх: бачив щирих та лукавих Придушував біль, який збирався в моїх ранах. Більше не бавлюсь у ігри, де на кону моє майбутнє Горіти коханням, це як дихати ртуттю Відсутня логіка в моєму суїцидному стані Я такий тут не перший, боюсь, що вже не останній. Ніхто не знає мене, навіть той, хто біля мене Нам по-різному холодно, хоч ми поруч ідемо Я заморозив емоції у велику брилу льоду Закрив дірку у серці: ні виходу, ні входу. Як самотній вовк не грає за правилами зграї Чим більший отвір у серці, тим менше болю втікає. Ви питаєте: чому втікаю сотні миль від дому? Бо там немає її і там все незнайоме. Нема нагадувань про час, коли писав я пісню \"Дощ\" Кохання - це наркотик, або ломка, або передоз Ну що ж...ти випила мене до дна І розумієш ці слова, знову ж таки, ти одна.
Приспів: На відстані очей закінчилася гра Ми двоє між людей, як тіні без тепла І дика пустота мене з розуму зведе Світ пустий коли нема тебе. Залишила думки взамін на почуття Забув я про гріхи, забув про каяття І дика пустота мене з розуму зведе Світ пустий коли нема тебе.
ІІ куплет: Я сьогодні потрібний для твого спокою Від болю мовчу, рана лишилась глибокою Мою сіру буденність всі називають утопія Коли думаю про тебе, закриваюсь у собі я. Моя мелодія склеєна з останніх емоцій А у поїзда мого кінцева станція - осінь Нічого не вартий той досвід, коли він сльози приносить Після таких відносин мій мозок досі виносить. Ти зробила неможливе - влізла в мою довіру Розігріла моє серце більше, ніж сама хотіла Ти так схожа на долю - була такою ж помітною Я обіцяв, що ти не будеш моєю помилкою. Я віддав тобі серце окровавлене, в ранах А ти зробила як всі - ти його затоптала Ти побавилась з серцем, як з трофеєм після гри Може, горітиму у пеклі, але поруч будеш ти. Приспів