Жевріє пил думок, сповнених сумління Дарам! Дарам! Ворожих стиснутих поміж долонь «Я розчавлю!» - говорить без! Говорить без вагань!? Кипіння, гнів, сплетіння тіл і їхня тінь. Як зашморг сповнений тремтіння сил у відповідь на протидію силі. У крижаній спокусі, душі в русі Віра – знакова пустота
На скільки вистачить блукання поміж слуг? Що слухають, дивляться, їдять, сруть, Мруть після того як відбудуть. Та все в надії, що ще будуть, досягнуть і вмруть іще не раз, не два, а безліч раз, два, три – рий могилу попри чотири? Ха!
Миттєва мила-мила вірність. Суть краси у знищеному часі. Бажань безмежна оповитість У промінні слави…
Чому сумна історія одвічна? Чому стискає серцевину і не йде? Чому ця відповідь завжди є хибна? Чому істина – це парадоксальна нісенітниця? На іншій стадії процесу: Все змінне до глибини речей; Все стале під кутом на фоні. На хвилях моря очі в зорі, На зорях море те в очах. Несуть вітрила корабель незримий Крізь простір, час та крізь себе. Одвічний храм довічного в’язня.