Хвилини Тисячі Мільйонів - Метаморфоза | Текст песни

• Тексты песен
• Хвилини Тисячі Мільйонів
• Метаморфоза

Закриті очі, інеєм окуті, скляні та непрозорі.
Не відчувають болю, не бачать промінь, що на них упав.
Тихенько, лагідно лоскочить!
І сяє так, немов стокрилий птах,
В якого пір’я – це окреме сонце,
В якого погляд – це безмежна даль, безмежна…
Він особисто тим, чим володіє
Зніме заковані у льод,
Пригріє і оживить уста,
І подарує погляд той, у даль…
«Прийміть же очі ту прозорість,
Прийміть же очі біль, яку,
Даровану, ніхто не забере тому, що
Неможливо вбити вічність!»
Поки що холод сковує уста,
Поки що сонце не проснулось…
І доки скуті інеєм зіниці сна,
Поки що не розбуджені вони, та годі.
Все живе тоді лише,
Коли, загинувши, окликне
І знову оживе, щоб вмерти.

Хвилини Тисячі Мільйонів еще тексты